Існує помилкова думка про те, що догляд за людиною на інвалідному візку значно простіше, ніж за лежачими хворими, і не вимагає особливої ​​підготовки. Так, частка правди в цьому є, інваліди-візочники більш самостійні. Але без допомоги сторонніх осіб не обійтися як у питаннях побутового обслуговування, і соціальної ізоляції.

Основні правила догляду за інвалідом-візочником

Як правило, люди, прикуті до інвалідних візків, страждають не лише фізично, а й емоційно. Тому при догляді за цією категорією людей дуже важливо враховувати багато факторів, які забезпечують організацію цього процесу.
До них відносять:
✔ створення безбар'єрного середовища та комфортної обстановки для пересування на візку;
✔ повноцінний комплексний догляд – допомога у побутових питаннях при проведенні гігієнічних процедур;
✔ допомога у здійсненні фундаментальних потреб;
✔ контроль стану здоров'я та прийому ліків та фізіопроцедур, згідно з призначеннями лікаря;
✔ забезпечення фізичної активності, прогулянок на свіжому повітрі.

Самостійний догляд вдома за інвалідами на візку досить складний і потребує багато зусиль та часу. Наявність спеціальних центрів у Києві (пансіонатів, будинків для людей похилого віку) з кваліфікованими співробітниками допомагає в організації якісного догляду за даною категорією людей.

Соціалізація інвалідів-візочників, як один із методів повноцінного догляду Важливим аспектом під час догляду за інвалідом-візочником, поряд із терапевтичними маніпуляціями, є забезпечення гідного рівня його соціалізації.Для цього фахівці виділяють такі напрямки:
соціально-культурну діяльність, представлену у вигляді ігротерапії, арт-терапії, лікування музикою чи природними матеріалами, туротерапія;
працетерапію, яка передбачає проведення певних видів робіт під силу фізіологічних здібностей інваліда.

Також особлива увага приділяється соціально-середовищній орієнтації, побутовій адаптації, соціально-педагогічній реабілітації та психологічній допомозі. Досягти результатів можна як за індивідуальної роботи з людиною, і за участі колективної формі. Запорука успішного лікування та реабілітації інваліда на візку полягає у забезпеченні відчуття соціальної значущості для суспільства.